Охорона здоров'я в Новій Зеландії
Система охорони здоров'я Нової Зеландії зазнала значних змін протягом останніх кількох десятиліть. Від по суті повністю державної системи, заснованої на Законі про соціальне забезпечення 1938 року, реформи запровадили елементи ринку та медичного страхування, насамперед з 1980-х років, створивши змішану державно-приватну систему надання медичної допомоги.
Корпорація з відшкодування нещасних випадків покриває витрати на лікування у випадках, які вважаються «нещасними випадками», включаючи медичні нещасні випадки, для всіх людей у Новій Зеландії (легально чи іншим чином). Витрати компенсуються за рахунок зборів з роботодавців, працівників, бензину та реєстрації транспортних засобів, а також внесків із загального податкового пулу.
Державна та приватна охорона здоров'я
Відносно розгалужена і якісна система державних лікарень лікує громадян або постійних мешканців безкоштовно і управляється районними управліннями охорони здоров'я. Однак дорогі або складні операції часто вимагають довгих затримок у списку очікування, якщо лікування не є невідкладним з медичної точки зору.
Через це існує вторинний ринок організацій медичного страхування, які фінансують операції та лікування для своїх членів у приватному порядку. Медичне страхування Південного Хреста, некомерційна організація, є найбільшою з них на близько 60% ринку медичного страхування і охоплює майже чверть усіх новозеландців у 2007 році, навіть керуючи власною мережею лікарень.
Первинна медична допомога та екстрені служби
Первинна медична допомога (неспеціалізовані лікарі / сімейні лікарі) та ліки зі списку новозеландського урядового агентства Pharmac вимагають доплати, але субсидуються, особливо для пацієнтів з картами громадських медичних послуг або високими картками здоров'я користувачів.
Екстрені послуги в основному надаються благодійною організацією Hato Hone St John (а також безкоштовною швидкою допомогою Веллінгтона в регіоні Веллінгтона), яка підтримується поєднанням приватних (пожертвованих) та державних (субсидійних) коштів.
- У 2012 році Нова Зеландія витратила 8,7% ВВП на охорону здоров'я, або 3 929 доларів США на душу населення.
- З них приблизно 77% – це державні витрати.
- У дослідженні 2010 року було показано, що Нова Зеландія має найнижчий рівень використання ліків у 14 розвинених країнах (тобто використовувала найменше ліків загалом), а також витратила найнижчу суму на охорону здоров'я серед того ж списку країн, з 2510 доларів США (3460 доларів США) на душу населення, порівняно з США 7290 доларів США.
Система зіткнулася з труднощами, в тому числі з одним з найвищих показників плинності кадрів у світі. Хоча не всі медсестри залишають професію, це може призвести до зниження безперервності догляду, порушення послуг та падіння загальної продуктивності.
Історія системи почалася зі створення державних лікарень губернатором Джорджем Греєм в середині 19 століття. Закон про охорону здоров'я 1872 року запровадив місцеві органи охорони здоров'я, які фінансувалися в основному місцевими платниками податків і субсидувалися центральним урядом. Пізніше ця система була розширена Законом про соціальне забезпечення 1938 року, який намагався забезпечити всім охорону здоров'я, що фінансується урядом.
Цю статтю підготовлено за допомогою ШІ на основі кількох новинних повідомлень; наша редакція перевіряє її відповідно до редакційних принципів. Редакційні стандарти · Повідомити новину й контакти
Коментарі 0